ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДСТОВБУ́РЧИТИСЯ, иться, док. Висуватися, випинатися наперед, убік або назад. Куртки та піджаки [колгоспників] відстовбурчувались, випиналися від привезених експонатів (Ю. Янов., І, 1958, 507); Попереду йшов професор Драга, з повним рюкзаком за плечима, в якому відстовбурчувалися книги (Кучер, Чорноморці, 1956, 178); Одежина на йому пошматана, пика заросла.., вуси, наче котячі хвости, одстовбурчилися (Мирний, III, 1954, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 642.