ВІДСТО́ЯНИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відстоя́ти 2. Заходьте в світ, відстояний людьми Від ненажерних зграй, від замахів лукавих! (Рильський, Сад.., 1955, 97).
2. Який відстоявся (в 2 і 3 знач.). Тут устав я і Джамбулу відповів: Розуме одстояний і многолітній!.. (Тич.. I, 1957, 278).
Відсто́яне молоко́ — молоко, у якому вершки підійшли догори. Гість.. заходився жадібно пити свіже, відстояне молоко (Гур., Новели, 1951, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 643.