ВІДСТРИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТРИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Стрибати від кого-, чого-небудь. Галченя одстрибнуло, доки я клав хліб на вікно (Коп., Як вони.., 1961, 67); * Образно. Вниз відстрибне кошлате льотне поле,.. 1 веретенце злого літака Мигтливу товщу сизих хмар проколе (Бажан, І, 1946, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 643.