ВІДСТУ́ПНИЦТВО, а, с. 1. Відмова від своїх ідеалів, політичних переконань; зрада. Ленін громив "економістів" за відступництво від марксизму (Біогр. Леніна, 1955, 40); — Я комуніст, — сказав він.. до тих, хто чекали від нього відступництва (Рибак, Час.., 1960, 830).
2. Зречення своїх релігійних переконань. Наливайко згадав навіть і ім’я коваля, який особливо непокоїв панотця Дем’яна своїм загрозливим відступництвом (Ле, Наливайко, 1957, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 645.