ВІДСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСУ́НУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Соваючи, переміщати що-небудь в інше місце. Гнат сьорбнув страви. Юшка була холодна, бараболя тверда. — Задубіла, — промовив він крізь зуби, відсуваючи миску (Коцюб., І, 1955, 28); Гамза одсував ліжка, порався в шафі (Кучер, Вогник, 1952, 79); Трохи відсунувши якусь скриньку, підняв лядку, витяг з якогось темничка барильце (Вовчок, VI, 1956, 282); // Віддаляти. * Образно. Коли сірий ранок упав на землю, а потім сонце відсунуло тіні ночі, дощ перестав падати (Рибак, Що сталося.., 1947, 66).
◊ Відсува́ти (відсу́нути) на за́дній (дру́гий) план що — робити що-небудь менш важливим, незначним. Війна і революція розпорошили мистецькі сили, відсунули мистецтво на другий план (Еллан, II, 1958, 74); Боячись мирного, економічного змагання з країнами соціалістичної системи, імперіалісти намагаються відсунути на задній план свої внутрішні суперечності перед головною суперечністю нашої епохи — суперечністю між капіталізмом і соціалізмом (Ком. Укр., 9, 1962, 8).
2. Відмикати, рухаючи засув у певному напрямку. Мартіан мовчки удержує його за руку, щоб не відсував засува (Л. Укр., III, 1952, 317); Хата була засунена засувом, але Хома відсунув його кусником якогось патика (Фр., 1, 1955, 70); // Відкривати що-небудь засунуте. Коли ж чує — ніби кватирку хтось міряється відсунути (Барв., Опов.., 1902, 167); Щорс.. відсунув дно кошика, де було зроблено потайний закамарчик (Скл., Легенд. начдив, 1957, 16); Лія відсунула штору (Смолич, Мир.., 1958, 343); // Витягати що-небудь, засунуте в середину предмета. — А тепер треба ще ваші папери у столі переглянути. Одсувайте шухлядки! (Мирний, IV, 1955, 382); Одсуваю комоду, виймаю хустя (Коцюб., II, 1955, 266).
3. перен. Відстрочувати виконання, розв’язання чого-небудь. — Мабуть, ви не дуже любитеся, що так весілля одсуваєте, — пошуткував [пожартував] Демид (Гр., ІІ, 1963, 96); Може, шановні краяни будуть ласкаві відсунути концерт (Л. Укр., V, 1956, 368); Дипломати намагаються якось розв’язати, відсунути хоч на деякий час протиріччя (Донч., II, 1956, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 645.