ВІДСУ́НЕНИЙ, ВІДСУ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсу́нути. Сіни в перистиль.. не дуже відсунені в глибину (Л. Укр., II, 1951, 341); // у знач. прикм. Пархоменко, уже з револьвером у руці, стояв перед відсунутими дверима (Панч, О. Пархом., 1939, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 646.