ВІДТУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Закінчити, перестати тупотіти. Двері камери зачинили. Поки шкрябав замок, відтупотіли кроки в коридорі, знову зайшла тиша (Збан., Єдина, 1959, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 651.