ВІДТІНЯ́ТИСЯ, я́ється і ВІДТІ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДТІНИ́ТИСЯ, і́ниться, док. 1. Виділятися на тлі іншого кольору, іншої речі і т. ін. Солом’яний бриль і піджак різко відтінялися на тлі робочих штанів (Кучер, Чорноморці, 1956, 86); Морозний ранок ледве зазорів. Вже, сонячним обведені пунктиром, Відтінюються обриси домів (Бичко, Сійся.., 1959, 104); А коли помітив Надію, зашарівся і його брови та вуса ще більш відтінилися білиною (Баш, Надія, 1960, 223).
2. тільки недок. Пас. до відтіня́ти й відті́нювати. Філософська ідея твору.. підкреслюється, відтіняється і виділяється у.. розрядкою поданих абзацах (Рильський, III, 1956, 408); Дніпрова Чайка у змалюванні природи наслідує фольклорні традиції.., пейзажами відтінюється поведінка, характер, уподобання героїв (Рад. літ-во, 3, 1958, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 650.