ВІДХА́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХА́РКАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. Харкаючи, звільняти горло, легені від чогось зайвого. Він пирхає, спльовує щось солоне і відхаркує з легенів пісок (Смолич, II, 1958, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 653.