ВІДЧЕРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. перех. Прочергувати певний час. В сторожах спокійніше — сам собі господар. Відчергуєш зміну, здаси об’єкт і поганяй на море ловити бичків (Логв., Давні рани, 1961, 103).
2. неперех. Закінчити, перестати чергувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 660.