ВІДЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, док., перех. Знову робити чистим, знімаючи бруд, мастило тощо; вичищати. Б’є сторож нас, щоб відчищали ми черевики од грязі (Сос., II, 1958, 366); — Куди ти? воно [убрання] тобі все вибілиться, та ще мокре воно, то й не одчистиш (Л. Укр., III, 1952, 570).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 661.