ВІДЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДЧЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. відче́плять; док., перех. Звільняти предмет, який до чогось причеплений або за щось зачеплений чи зачепився. — Коли дивлюсь, вона одчіплює одну квітку і, піднявши руку, кидає вниз (Н.-Лев., І, 1956, 180); Завантажену автомашину відчіплюють, а інша автомашина причіплюється до комбайна (Рад. Укр., 23.VIІІ 1951, 3); Кинулись до греблі, відчепили мірошників човен (Кв.-Осн., II, 1956, 251); Вагон з попсованою буксою довелося відчепити (Донч., І, 1956, 480).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 661.