ВІДЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ВІДЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДЧЕПИ́ТИСЯ, еплю́ся, е́пишся; мн. відче́пляться; док. 1. Будучи причепленим до чогось або зачепленим за щось, звільнятися. Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком: сюди смик, туди смик — одчепися, мій гаплик (Номис, 1864, № 12535).
2. перен., розм. Переставати надокучати, заважати кому-небудь. — Відчепіться!.. Чого ви до мене пристали? (Шиян, Гроза.., 1956, 292); * Образно. Навіть поблизу розпаленої печі сей упертий мороз відчіплявся від нього лише з одного боку (Фр., VII, 1951, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 661.