ВІДШТО́ВХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДШТОВХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1. від кого — чого і без додатка. Штовхаючись, відсуватися, віддалятися; відпихатися. Ми вилізли на плоти, бо тепер уже можна відштовхуватися тичкою (Трубл., III, 1956, 360); Електрони від негативно зарядженої сітки відштовхуються (Осн. радіотехн., 1957, 17); Саморобним веслом відштовхнувся Яків од берега (Донч., III, 1956, 110).
2. тільки недок. Пас. до відшто́вхувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 665.