ВІДЩИ́ПУВАТИ, ую, уєш і ВІДЩИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЩИПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Щипаючи, відривати, відділяти частину чого-небудь. Верхівки плодоносних ліз я відщипую вище останнього суцвіття перед початком цвітіння (Колг. Укр., 7, 1958, 36); Кидалась [пані] до вікна і, відщипнувши.. квітку фуксії, знов вертала до стола (Фр., ІІІ, 1950, 452); Волторник ще випив і почав стригти. Довго він скуб мене. Одщипнув ножицями шматочок вуха (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 666.