ВІДЩІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЩЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., діал. Відстібати. Сусід мій, грубий, короткошиїй купець, одщібав комірник (Коцюб., II, 1955, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 666.