Слово "відірваний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ВІДІ́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відірва́ти. А що, якби був.. справді спалив мої папери? Адже був би я самісінький на світі, як лист, відірваний від дерева (Фр., II, 1950, 347); Ходім і однімем своє, неправдою взяте у нас і батьків наших. Одберімо хліб свій кривавий, для розкошів одірваний од голодного рота (Коцюб., II, 1955, 73); Революційна теорія — це не збірка відірваних від життя догм, які раз назавжди встановлені і сліпо приймаються на віру, а живе керівництво до практичної дії (Рад. Укр., 13.VII 1957, 1); // у знач. прикм. Одірваний фінік не вернеться знову На гілку свою (Крим., Вибр., 1965, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 587.