ВІЗАНТІ́ЙСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до візанті́йці й Візантія. Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, в тяжкім покрові снігів тихо сумує (Л. Укр., І, 1951, 314); // Який походить з Візантії. Візантійські історики; Візантійські купці; // Власт. Візантії. Візантійська архітектура — стиль візантійської епохи, що утворився в V сторіччі на еллінсько-римській основі (Архіт. Рад. Укр., 5, 1939, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 667.