ВІЙНО́НЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до війна́. Їхав стрілець на війноньку. Прощав свою дівчиноньку. (Пісні та романси.., II, 1956, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 669.