ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ, ного, ч. Військовослужбовець, узятий у полон під час війни. У всіх закарбувалися в свідомості пожежі й вибухи.., масові розстріли, Бабин яр, похід радянських військовополонених — босих і закривавлених — на мученицьку смерть до Сирецького й інших таборів (Ю. Янов., II, 1954, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 670.