ВІКОДА́ВНІЙ, я, є. Те саме, що вікови́й 2; віковічний. І не видно вже хмар на обрії, бачу я, ліс вікодавній стіною зростає (Вас., II, 1959, 71); На Переяславській раді .. здійснилися вікодавні прагнення українського народу з’єднатися з братнім великим російським народом (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 23); // Зроблений дуже давно; старовинний. Він гідно поніс рясноту тіла і ряси до Солохи, якому не раз привозив на продаж вікодавні біблії (Стельмах, Хліб.., 1959, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 672.