ВІЛЬНОВІДПУ́ЩЕНИЙ, а, е, іст. Відпущений на волю кріпак, раб; розкріпачений. Письменник [І. Франко] правдиво.. показує, що християнство найінтенсивніше поширювалося в середовищі рабів і вільновідпущених бідарів (Рад. літ-во, 3, 1957, 66); // у знач. ім. вільновідпу́щений, ного, ч.; вільновідпу́щена, ної, ж. Ховаються в них [плантаціях] білі хатинки вільновідпущених і пишні садиби євреїв та караїмів (Тулуб, Людолови. І, 1957, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 675.