ВІРОГІ́ДНО. Присл. до вірогі́дний. Хоч як вірогідно запевняла Катерина Мариню про те, що все буде добре, в глибині душі та не мала переконання (Вільде, Сестри.., 1958, 212); // у знач. вставн. сл. Можливо. Вірогідно, що в основу її [поеми "Мцирі"] ліг дійсний факт, про який розказано Лермонтову на Кавказі (Рильський, III, 1955, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 681.