ВІРОЛО́МСТВО, а, с. Порушення обіцянки, присяги; підступність, зрадництво. Та не схаменулися польські пани, нічого не навчили їх грізні події. Вони вдавалися й далі до своєї політики віроломства, вогню й меча (Довж., III, 1960, 76); Він [містер Стріт].. Обертає людину в звірюку, У якої відчай в очах, Віроломство, підступність, жадоба (Воскр., З перцем!, 1957, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 681.