ВІРША́Р, а, ч., рідко. Те саме, що поет. Запізнені екземпляри старомодних віршарів бачимо ще в XIX в. не тільки серед селян і сільських дяків.., але й серед священиків (Фр., XVI, 1955, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 682.