ВІРШО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до віршува́ти 1. Скажи, як ти читала мій переклад з Ади Негрі? — адже то був не віршований.. переклад (Л. Укр., V, 1956, 212); // у знач. прикм. Після цього [В. Еллан].. виступає в пресі, головним чином, з короткими віршованими фейлетонами (Поезія.., 1956, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 682.