ВІ́СЕНЬ, і, ж., діал. Осінь. Вже тоді вісень ішла; лист червонів, жовтів, в’янув і обсипавсь (Вовчок, І, 1955, 203); [Мати:] Вже якось сама управлюся, а там на вісень,. знайду собі невістку (Л. Укр., III, 1952, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 683.