ВІСПОЩЕПІ́Й, я́, ч., заст. Той, хто щепить віспу. Віспощеплення у доземський час.. провадилося волосними віспощепіями з селян, яких було звичайно по одному на волость (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 684.