ВІТАМІ́НИ, ів, мн. (одн. вітамі́н, у, ч.). 1. Органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні для нормальної життєдіяльності людини й тварин; брак їх зумовлює розлад організму (рахіт, цингу та ін. хвороби). Встановлено, що протягом усього індивідуального розвитку організму процеси життя, які відбуваються в клітинах і органах тварин, залежать від наявності вітамінів (Наука.., 12, 1956, 19); На вітамін С — аскорбінову кислоту — багаті шипшина, лимони, апельсини, чорна смородина, капуста (Заг. догляд за хворими, 1957, 53); — У ньому [маслі] стільки вітамінів, що ніякий екстракт не може з ним зрівнятися! (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 82).
2. Препарат, який містить такі сполуки. В Інституті біохімії Академії наук УРСР розроблено методику одержання стабільних сухих препаратів вітаміну Е, удосконалено спосіб утворення вітаміну А в комплексі з білком (Веч. Київ, 26.І 1963, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 686.