ВІТРИ́НА, и, ж. 1. Спеціально обладнане вікно в крамниці з виставленими в ньому зразками товарів. Часом неприємно вражала вітрина, де новий чорний оксамит покривали годинники, брошки, шпильки і персні (Коцюб., II, 1955, 404); Підвівши знічев’я голову, він побачив вітрину з посудом (Л. Укр., III, 1952, 485); У вітринах крамниць Таня заздрісна розглядала красивих, великих ляльок (Коп., Вибр., 1953, 516); // Вікно в ательє, перукарні тощо з виставленими зразками продукції, зачісок і т. ін.
2. Спеціально обладнана дошка, скринька, стенд тощо з виставленими експонатами, газетами, оголошеннями та ін. Дійшовши до однієї вітрини для оголошень, він став вибирати, куди б піти ввечері (Сам., II, 1958, 222); Вітрина із свіжою газетою завжди привертає увагу читачів (Рад. Укр., 20.VIІІ 1949, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 688.