ВІ́ЧКО 1, а, с. 1. Зменш.-пестл. до о́ко. Кусали [бджоли] її і тим робили часом із любенького личенька не знать що: з одного боку глянь — Маруся: її щічка, її вічко; а з другого боку глянь — якийсь дутик… (Вовчок, І, 1955, 382); Схиливши голівку набік, він [чижик] жовтеньким вічком вп’явся у Тамару, до якої найбільше звик (Хижняк, Тамара, 1959, 52).
2. Невеличке віконце в чому-небудь для спостереження. Прийшов з конвоєм уночі до тюрми, крикнув гнівно у вічко дверей: — Катерина Пасій, на допит! (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 150); Вже й не працює, а все ж біля печі. Гляне у вічко старик (Шпорта, Запоріжці, 1952, 10).
3. Кільце плетива в сітці, у в’язанні і т. ін. Помогла [Юзя] бабуні набрати на дротики спущені вічка в панчішці (Л. Укр., III, 1952, 659); Матня невода швидко наближалась до берега. У вічках стриміли щуки, біла риба, лини, оселедці (Десняк, II, 1955, 178).
4. Отвір для бджіл у вулику. Втихомирені бджоли почали влазити в вічко (Н.-Лев., IV, 1956, 198); Бджоли живими клубками притишено бриніли біля вічок розпарених вуликів (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 507); // Взагалі невеличкий отвір у чому-небудь. Солод звернув увагу, що черевики в бухгалтера зашнуровані через одно вічко (Руд., Вітер.., 1958, 348); Тепер уже повернув [Преображенський] спокійніше й пішов у супроводі високої, немов протягненої через тісне вічко, людини (Ле, Міжгір’я, 1953, 144).
5. Значок на картах, доміно тощо, який визначає їх вартість у грі. — Програв, Грицьку! Програв! Потаскаємо тебе за чуприну стільки разів, скільки вічок у тебе на картах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 464).
6. Брунька, яку зрізують для щеплення. Вічка для окулірування беремо з живців, заготовлених з осені або в кінці зими (Колг. Укр., 4, 1957, 42); — Підщепі черемхи п’ять років, а вічко щепи ми взяли в чотирирічного дерева. От вона вгорі й дужча (Довж., I, 1958, 476); // Невеличке заглиблення з брунькою на поверхні бульби картоплі. На Україні запроваджується метод садіння не цілої картоплі, а тільки вічка (Кучер, Зол. руки, 1948, 113).
ВІ́ЧКО2, а, с. Зменш. до ві́ко. Магера вийняв табакерку з кишені в камізельці, вдарив її двома пальцями спершу по вічку, а потім збоку, відчинив і понюхав усмак (Мак., Вибр., 1954, 206); Він переніс Лесю на стілець перед роялем, відкрив вічко і зупинився, чекаючи, що буде далі (М. Ол., Леся, 1960, 72)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 691.