ВІЩУ́НСЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до віщу́н. [Гелен:] А я прийшов з повагою жерця, в віщунській діадемі (Л. Укр., II, 1951, 298); Наливайкові починала набридати довга процедура подвійного переказу віщунської й порожньої промови прелата (Ле, Україна, 1940, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 693.