ГАБІЛІТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., зах. Складати іспит на право викладати в університеті. На великий гнів деяких моїх близьких братів-русинів, наважився скласти з відзнакою докторат з славістики у Відні та габілітуватися на викладання української літератури у Львівському університеті (Фр., I, 1955, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 8.