ГАГА́КНУТИ, ну, неш, док., рідко.
1. неперех. Однокр. до гага́кати. — Кури, питаю, мої надворі?! Га?! — гагакнув голова (Вишня, І, 1956, 439).
2. перех., перен., розм. Ударити. Дід як гагакне сома веслом по голові (Вишня, II, 1956, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 9.