ГАДЮ́ЧИТИСЯ, иться, недок. Звиватися як гадюка. Іде солдат з цеберком, і по стежці за ним — як жива — гадючиться вірьовка… (Тич., II, 1957, 67); І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава (Тулуб, Людолови, І, 1957, 377).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 11.