ГАЛАСЛИ́ВО. Присл. до галасли́вий. Діти галасливо ганяли по траві коло вузенького тротуару футбольний м’яч (Коп., Земля.., 1957, 30); // у знач. при-судк. сл. В бодезі [корчмі] накурено, галасливо, душно (Чаб., Балкан. весна, 1960, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 19.