ГА́ЛСТУК, а, ч. Стрічка, смужка тканини, яку пов’язують під коміром сорочки, блузи і т. ін. вузлом або бантом; краватка. Комірчики й сорочка, чорний блискучий галстук на шиї були засмальцьовані, аж блищали проти сонця (Н.-Лев., II, 1956, 207); На білосніжній маніжці чорнів галстук-метелик (Донч., III, 1956, 392); Доктор Зінгер вийняв з несесера й поклав на стіл шовковий галстук-самов’яз (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 213).
∆ Піоне́рський (черво́ний) га́лстук — червона косинка, яку пов’язують піонери під коміром довгими кінцями наперед. На білім платті галстук піонерський Трояндою червоною жарів (Рильський, І, 1956, 423); І вперше, на зльоті — відчув тоді я, Що галстук червоний не просто пов’язка Лише для краси, а це гордість моя — Жовтневого славного прапора частка, Це промінь його, що незгасно сія! (Бичко, Вогнище, 1959, 15).
◊ За га́лстук залива́ти див. залива́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 21.