ГАЛЬМО́, а, с.
1. Пристрій для сповільнення руху або зупинки транспорту і т. ін. Вози, спускаючись на гарячих гальмах, лунко ячали в міжгір’ї (Гончар, І, 1954, 309); Вагони заскреготіли гальмами, з-під коліс білими злими хвостами майнули іскри (Ткач, Крута хвиля, 1956, 79); Машина завила всіма гальмами і раптово, потопаючи в хмарі збитої куряви, зупинилася (Ряб., Жайворонки, 1957, 22).
2. перен. Те, що затримує що-небудь, не дає розвиватися, рухатися вперед; перешкода, затримка. У статтях Леніна було дано всебічне викриття капіталізму, який став перешкодою суспільному прогресові, гальмом для розвитку техніки і культури (Біогр. Леніна, 1955, 122); Релігія стала великим гальмом розумового і суспільного розвитку (Наука.., 12, 1958, 51).
3. Те саме, що гальмува́ння 2. Гальмо, обумовлене снотворним рефлексом, ми називаємо загальним гальмом, бо воно затримує й інші складнонервові явища (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 23.