ГАМЛЕТИ́ЗМ, у, ч. Склад душі, що характеризується розвитком думки і одночасно нерішучістю та відсутністю волі. * Образно. Давно вже кожному набив оскомину заземлений, модний поетичний гамлетизм, мінорний тон, космічна за своїми розмірами скорбота, що культивувалась колись законодавцями літературних мод (Вітч., 12, 1964, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 25.