ГА́МУЗОМ, присл., розм. Все разом. Мусій не мав потреби заробляти на рибі, а тому й сказав зовсім дешеву ціну: — "П’ять кіп гамузом!" (Панч, III, 1956, 462).
◊ З га́музом — з усім, що є. — Новий конкурент у нас з’явився. Заткне нас за пояс з усім гамузом (Минко, Вибр., 1952, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 25.