ГАНЧІ́РНИК, а, ч. Той, хто збирає, скуповує ганчірки та іншу утильсировину. У шкільній бібліотеці, яка скидається на віз ганчірника, крім старих-старих підручників та пособій [посібників], не знайшов нічого (Вас., IV, 1960, 18); Бувало товаришки її, як міняють ганчірки в ганчірника, то кожна.. вкраде.. крім того, що ганчірник сам дасть (Григ., Вибр., 1959, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 27.