ГАОЛЯ́Н, у, ч. Однорічна посухостійка зернова рослина родини злакових з високим стеблом і широким листям; маньчжурське, китайське просо. На терасах культивують пшеницю, гаолян, чумизу, сойові боби, чорні боби, картоплю, кукурудзу, кунжут та городні культури (Колг. Укр., 5, 1959, 42); * Образно. Ми ростем у голім полі гаоляном… (Сос., II, 1958, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 28.