ГАРАЗДНЕ́НЬКО, ГАРАЗДЕ́НЬКО, присл. Зменш.-пестл. до гара́зд1 2. Їв Вовчик, їв — аж утомився; Гараздненько удовольнився, А все-таки всього не з’їв (Гл., Вибр., 1957, 50); Як скінчу [роботу], то зашлю Вам, а Ви гаразденько прочитаєте (Мирний, V, 1955, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 29.