ГАРАНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. і без додатка. Давати гарантію у чому-небудь. Конституція Союзу РСР гарантує всім громадянам право на працю, на освіту, на матеріальне забезпечення в старості (Іст. УРСР, II, 1957, 426); [Батура:] Я відредагую ваші записки і гарантую — вони будуть видані з моєю передмовою (Корн., II, 1955, 252); // від чого. Захищати. Об’єднані сили соціалістичного табору надійно гарантують кожну соціалістичну країну від посягань з боку імперіалістичної реакції (Програма КПРС, 1961, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 29.