ГАРБУЗИ́ННЯ, я, с. 1. Стебла та листя гарбуза; огудина. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину (Н.-Лев., II, 1956, 262); * У порівн. І ще на моїх очах теліпалося якесь клоччя од сну, а ноги плутались, мов у гарбузинні, а ми вже з хати вийшли у свіжу темряву (Вас., І, 1959, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 30.