ГАРБУЗО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до гарбу́з. Дід почув, як клекотить каша, гарбузовий дух залоскотав старому в носі (Донч., IV, 1957, 67); // Зробл. з гарбуза (у 1 знач.). Раптом мала дітвора з-за спин руки, як не затрублять у гарбузові дудки, як не задеренчать у гребінці (Вас., II, 1959, 240); // Приготовлений з гарбуза (у 2 знач.). Дід Маврикій любив солодку гарбузову кашу (Донч., IV, 1957, 67).
2. у знач. ім. гарбузо́ві, вих, мн. Родина дводольних сланких рослин (огірки, дині, кавуни і т. ін.). До родини гарбузових.. належать: трав’янисті рослини, однодомні або дводомні виткі або такі, що чіпляються за допомогою вусиків (Практ. з систем, та морф. рослин,1955, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 30.