ГАРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
1. перех. Загачувати. Гордувати у ставку воду (Сл. Гр.).
2. неперех. Гуляти. До лісу почвалав [Еней], Де гардовав [гардував] Евандр з попами (Котл., І, 1952, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 31.