ГАРМОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. Те саме, що гармоніюва́ти 1. І море, і поле, і небо — все велично гармонувало між собою, заспокоювало душу, давало розгін думкам (Гончар, Південь, 1951, 113); Художні стилі завжди гармонують із своїм методом (Вітч., 1, 1959, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 33.