ГАРНІТУ́Р, а, ч. Комплект, набір предметів, які служать якій-небудь одній меті. Іще інша розкіш на сьогодні прилагоджена — цілий гарнітур нових валків до фонографу [фонографа] з піснями і розмовами різних знаменитостей (Фр., IV, 1950, 348); Згодом він купив кабінетний гарнітур (Сенч., На Бат. горі, 1960, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 35.