ГВАЛТО́ВНИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Який сповіщав про небезпеку, кличе на допомогу. Притиснені туманом, моторошно кублилися по землі гвалтовні крики (Кач., II, 1958, 461); Гвалтовне бамкання попливло над Мирославом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 385).
2. Швидкий, навальний, несподіваний. — Нам відмовив Аксак, мабуть, тому, що наша справа цивільна, а тут наїзд гвалтовний, грабіжництво та душогубство — карна справа (Тулуб, Людолови, II, 1957, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 43.